Срібні ковзани - стр. 9
Містер Мотлі, з хвилюванням оповідаючи про велику повінь, розповідає нам про те, як тривалий і жорстокий шторм змітав води Атлантики в Північне море, відкидаючи їх на береги голландських провінцій; як дамби, під їх потужним натиском розривалися з усіх боків; як навіть фальшборт[8], скутий залізом, поставлений міцно на якорі, і укріплений гравієм і гранітом, немов тонка нитка, розірвався на шматки; як рибальські човни і великі кораблі, що прямують в країну, плуталися серед дерев або пробивали дахи та стіни будинків, і, як, нарешті, вся Фрісландія в одну хвилини перетворися на розгніване море. «Величезна кількість чоловіків, жінок і дітей, а також коней, волів, овець та інших домашніх тварин, скрізь боролися з хвилями. Вони жадібно хапалися за кожне судно і будь-який предмет, який міг слугувати човном. Кожен будинок був наповнений водою; навіть мерці покинули свої кладовища. Живе немовля у колисці плило пліч-о-пліч з давно похованим в труні тілом. Здавалося, ніби незабаром відродиться древній потоп. Скрізь: на вершинах дерев, на вежах церков, люди збиралися в групи, благаючи Бога про милість і закликаючи друзів на допомогу. Коли шторм нарешті вщух, у всіх напрямках поїхали човни, рятуючи тих, хто щосили борсався у воді, знімаючи втікачів з дахів і верхів’я дерев, і підбираючи вже потонувші тіла». Всього лише за кілька годин загинуло сто тисяч чоловік! Тисячі й тисячі німих створінь лежали замертво на воді, а збиток, нанесений майну, неможливо було підрахувати.
Великодушний іспанська губернатор Роблес був одним з перших, хто героїчно рятував життя людей і прийняв всілякі заходи, щоб зменшити жахи катастрофи. Через іспанське або португальське походження голландці його раніше ненавиділи, але потім він підкорив їхні серця своєю добротою і діями під час лиха, і вони змінили ненависть на подяку. Незабаром він впровадив вдосконалений метод побудови дамб і видав закон, який змушував землевласників підтримувати їх огородження. З того часу сильних повеней було менше, але все ж таки менш ніж триста років потому, шість страшних потопів знову залили країну.
З приходом весни, особливо під час відлиги, часто бувають небезпечні паводки, бо річки, накриті крижаними брилами, розливаються, не встигнувши випустити свої швидкотанучі води в океан. Якщо згадати ще розбурхане море, яке притискає дамби, стає зрозумілим, чому Голландія так часто перебуває у стані бойової готовності. Тоді роблять все можливе, щоб запобігти аварії. Інженери і робітники знаходяться на своїх місцях, і хоч їм і загрожує небезпека, безперервно ведуть пильне спостереження. Коли лунає сигнал тривоги, всі жителі поспішають на допомогу, пристрасно бажаючи об'єднатися проти спільного ворога. Солома, як правило, безпорадна у воді, але в Голландії вона стає головною опорою в боротьбі з бурхливими потоками. Величезні солом'яні покриття притискають дамби, укріплені глиною і важким каменем, і тоді океанські хвилі безуспішно розбиваються об них.