Война на три буквы - стр. 56
Але з Владом проблемка. Влад сидить із десятком хлопців у затінку ялини за квартал від мітингу в Черкасах, поряд з автобусами, якими привезли прапороносців. Влад схожий на десятника прапороносців.
– Хлопці, ви звідки? – питаю у рядового.
– З Черкас. А ви думали – «тітушки»? Та нас всігда автобус з роботи розвозить. А оце всі разом захотіли подивиться на мітінг.
Тим часом на мітинг дивляться й батьки з дитячого майданчика через дорогу, і випадкові перехожі, які не визначилися.
– Ти за кого будеш? – питає один молодий перехожий іншого.
Той непристойним жестом показує, що йому байдуже, й товариш лізе до нього обійматися на знак солідарності.
Артем Чапай, Insider
22 травня 2014
25 мая в Украине прошли внеочередные выборы президента. В отдельных районах Донецкой и Луганской областей избирательные участки не открылись в целях безопасности. На выборах с 54,70 % победил Петр Порошенко.
Життя на кордоні війни і миру
І це ще не все
– Поїзд через Сватове не йде, – одного за одним ошелешує пасажирів провідниця вагону.
– А чого?
– Ви шо, з Луни свалилися? Там война!
– Я ж позавчора їхав! – обурюється літній чоловік.
– Так то було позавчора!
Того дня стріляли в Рубіжному й Лисичанську, й поїзд № 126 Київ – Луганськ перенаправили через Лозову. Тим, хто не дістанеться своїх зупинок, провідниця від імені «Укрзалізниці» пропонує «робіть, шо хочете», й усі вирішують зійти в Харкові.
– Харашо хоть так ходимо, – бурчить провідниця. – А то ж ми можемо забастовать. Чого ми должни под пулями їздити?
57-річна тьотя Люба їде у Троїцький район. Повинна була, як і я, зійти у Сватовому. До нас приєднується студент Ярослав. Ми вирішуємо ночувати на вокзалі в Харкові разом.
– Самій дуже страшно. Щас таке врем’я!
У мене стискається серце. Пізніше виявляється, що вона боїться злодіїв. Тьотя Люба – сварлива, кремезна, коротко стрижена сива селянка – розповідає, як по селу їздить армія, а все село ходить годувати «голих-босих-голодних дітей».
– Через «них» танки в селі, а тепер через «них» і доїхать до села не можеш. От собачі душі! – тьотя Люба не уточнює, кого «них», це стане зрозуміло лише потім. – Паддддлюки. І це ще не все!
– Що ще? – знову завмираю.
– Дві неділі нема дощу!
Великий гóрод
– Сватове тепер стало великий город, – іронізувала тьотя Люба.
Містечко нині – адміністративний центр області: сюди переїхала в. о. губернатора, сюди перевели й ГУ МВС у Луганській області, попередньо кинувши дезу про переведення у Старобільск.
Ми з тьотьою Любою та студентом Ярославом уже налаштувалися ночувати на харківському вокзалі, але дивом опівночі знаходимо попутку.