Война на три буквы - стр. 54

Колорит для кожного різний. Москвичці з «Франс-Прес», наприклад, найбільше запам’яталися дівчата в Умані на шпильках і в коктейльних сукнях під руку із хлопцями у трениках і кросівках. Мені – скоріше основна аудиторія мітингів: жіночки старшого віку, часто з коротким, фарбованим у мідний колір волоссям. Ось вони чекають на свого кандидата, поки дивляться на екрані фільм про нього.

– Ви заможна людина. Це добре, – не питає, а стверджує відома телеведуча в екранному ролику, звертаючись до Порошенка.

Трохи пізніше вона таки каже замість нього:

– Ви за консервативні цінності. В хорошому сенсі.

Жінка в уманському натовпі, що прикриває голову газеткою «Свободи», згідно киває. Ми стоїмо під палючим сонцем на площі Леніна, яку тут, на мітингу, називають «майданом».

– Так ви за «Свободу» чи за Порошенка? – питаю я в жінки, показуючи пальцем на газетку.

– За Порошенка, канєшно. А це? Ну просто треба всьо читати, всьо знати.

Мітинг у 86-тисячній Умані в будній день зібрав 1,5–2 тис. людей. Тут непомітно завезених людей, якщо не рахувати десятка однотипних апатичних хлопців-прапороносців.

Більша частина з присутніх визначилася, за кого голосувати. Серед тих, хто вагається, вибір стоїть між Петром Порошенком і Анатолієм Гриценком. У цих кандидатів і наголоси в кампаніях схожі. Основний – війна.

Агітаційний ролик на мітингу починається Порошенком на Майдані. Він – «той, хто не сховається, чия стихія – розбурхані лави, той, хто дивитиметься крізь метал в очі посланих убивати, щоб вони задкували та вклякали», – переконує голос за кадром.

Після фільму на розігріві у кандидата виступає Юрій Луценко. В Черкасах був іще й Микола Томенко.

Основний меседж у Луценка й Томенка – ідентичний. Порошенко повинен перемогти в першому турі, тому що війна. Ми обираємо не тільки президента, але й Верховного Головнокомандувача. Саме так, з великих літер.

– Другий тур – це ще три тижні, а потім оскарження, а там Верховна Рада йде на канікули, а там розкачка. Хіба ми можемо давати Путіну ще півроку? – питає зі сцени в Умані Луценко. – Не тіште себе ілюзіями. Це війна!

Він входить у раж і починає у своєму стилі витончено жартувати: «Добкін-жопкін, Тігіпко-бібіпко, сині баклажани-регіонали, червоножопі павіани з КПУ» і так далі.

У Черкасах Луценко цього вже не каже. Мабуть, йому зробили зауваження. Або зважає на інтелігентнішу аудиторію обласного центру.

Люди слухають уважно й серйозно, однак без надмірного ентузіазму. Частина чоловіків на деякі репліки навіть невдоволено гукає «Бу!» Але організатори все одно дотримуються пафосної драматургії.