Темний Світ. Рівновага - стр. 32
Піпл ішов, неквапливо піднімаючись сходами, іноді зупиняючись, іноді нахиляючись до дверей квартир.
– Немовля, хлопчик, штучне вигодовування. Пуделиха з тічкою. Парфуми «Шанель», фальшивка, фу… А тут що?
Він зупинився, підібравшись, як мисливський пес. Я завмерла, боячись йому завадити.
Піпл видихнув і розслабився:
– Нічого… Нічого тут нема, ніякої Тіні, ми даремно сюди приїхали.
І пішов сходами униз.
– Ти знаєш, у якій вони квартирі?
Він подивився на вікна:
– У сорок першій.
– Тоді чому… ти… не можеш піти до них і сказати всю правду? Ти ж бачив, цей хлопець… Міша… він уже щось відчуває, з ним щось не так…
Піпл промовчав. Я сама згадала: не далі як сьогодні вранці я сама намагалася застерегти Мішу, і тепер він вважає мене в найкращому разі дурненькою.
– Ти сказав, що йому лишилося жити щонайбільше добу…
Піпл кивнув.
– А ми будемо дивитися й чекати?!
Віддаляючись від під’їзду, він на ходу поманив мене за собою. Ми пройшли повз тітку Світлану – Піпл привітно з нею привітався.
– Тут така ситуація, – заговорив він, коли ми знову вийшли на вулицю. – Перед фіналом Тінь зазвичай вилазить з укриття й підходить ближче до жертви. Якщо ми її вистежимо, перш ніж він помре, – ми молодці.
– Він здоровий молодий чоловік. Від чого йому вмирати?
– Зовні це буде схоже на аварію, кримінал, раптовий інсульт – у молодих теж буває, хоч і рідко. Навіть самогубство. По суті, раптовий кінець життя, яке зжерла Тінь.
Мені стало холодно. Я зупинилася:
– Послухай, виходить, усі аварії… вибухи, пожежі, інсульти…
– Не всі, – м’яко заперечив Піпл. – Тіні підстроюються під існуючий тренд. Підкладають, так би мовити, свої жертви під нещасні випадки.
– Навіщо це треба? Навіщо вони вбивають?
– Харчуються. Гріються. Здобувають свій ресурс… Тобі зараз куди? В гуртожиток?
Я похитала головою:
– Почекай… Тінь завжди підходить до жертви в останню мить?
– У дев’яноста відсотках випадків.
– А якщо ця Тінь, яка вбиває Мішу… опиниться серед тих десяти відсотків, що не виходять?
Піпл зітхнув. Я звично потяглася рукою до амулета – і схопила порожнечу.
– Не переживай, – сказав Піпл. – Не бачиш Тіней – о’кей. Навчися визначати їх за непрямими ознаками.
– Це ж за якими?
– По-перше, вони вічно мерзнуть. Якщо у спеку бачиш людину в теплому светрі й шарфі – зверни увагу. По-друге, вони бояться молока: воно для них – як кислота. Сумніваєшся в комусь – запропонуй сьорбнути молочка або випити кави з вершками. Відмовиться – отже, Тінь.
– Або просто не любить молока.
– Або не любить, – легко погодився Піпл. – Ти як почуваєшся?
– Паскудно.
– У тебе сьогодні був нівроку такий гормональний викид, – сказав він замислено.