Родина дремлющих ангелов - стр. 4

Где-то за пределами Украины на камнях, песке и болоте выросли страшные сказочные царства, в которых за деньги тепло и вода… Они желают, чтобы и мы заплатили. Как будто украинцы способны забыть тысячелетнюю Божью благодать ради занятий кредитными процедурами.

Мы же понимаем, что суетный труд не для нас, и, если вареники сами в рот не залетают, значит, погода нелётная.

Сдаваться нельзя и терпеть бессмысленно. Остаётся землю закатать асфальтом и начать новую жизнь. Морковка расти не будет… Зато романтики смогут ходить строем, рисовать мелом и кататься на роликах.

Один сучасний український патріот мріяв побачити запорожців часів Хмельницького. Бідолаха не знав, що ці славні запорожці могли скарати на горло усіх наших патріотів, націоналістів, депутатів, демократів і гуманістів разом.

Жаль, що немає машини часу. Нашому щирому українцю добрий урок не завадить. Запорожці були б раді прийняти нового прибульця. Його б нагодували і дали роботу десь біля свиней. А вже трохи згодом, за доносом свідків, нашого прибульця узяли б під арешт. Його спіймали б на тому, що він з ранку й на ніч не читає молитов, не так хреститься і не знає Символу віри, хоча запевняє, що сам православний. У протоколі спеціальної комісії було б зазначено, що «сумнітільна особа» була визнана носієм невідомої форми «поганського зловір’я». Таку людину, звичайно, чекали довгі катування та ганебна смерть. Наприклад, протестантів запорожці топили.

Сьогодні абсолютна більшість з нас навіть не підозрює про свою повну відірваність від національної духовної традиції. Милуючись архітектурою українських храмів, ми й гадки не маємо, що там відбувається. Ми не знаємо, що таке таїнство та обряд. Не можемо назвати основи віровчення і не знайомі з церковним життям. Ми не маємо православного світогляду і максимум на що здатні – освятити сало на Пасху. За таких обставин вижити в козацьку епоху було неможливо.

Тоді людина мусила чітко визначитися стосовно власної віри і своєю поведінкою підтверджувати зроблений вибір.

На територіях війська запорізького проживання іновірців без спеціального дозволу суворо заборонялось. Можна було придбати документи, вивчити чужу мову та звичаї, але видати себе за православного майже неможливо. Православ’я пізнається зсередини. Запорожці могли викрити іновірця практично одразу. Під час простої розмови православний оперує специфічними поняттями, які відомі тільки своїм.

Віробайдужа людина в принципі не могла прижитися серед січового лицарства. Щоденний побут запорожців підкорявся церковним вимогам, які неможливо витримати поза вірою. Спільне життя в казармі не дозволяло приховати своїх уподобань. Тут кожного було видно. Ніхто не міг уникнути виконання щоденних молитовних правил та церковної служби. Спільне харчування не дозволяло порушувати православні пости, які займають майже половину календарних днів. Запорожці мусили добровільно утримуватись від статевого життя на протязі багатьох років і часом довічно. Окреме проживання в паланках постійно контролювалось і часто було більш суворим, аніж у самій фортеці.