Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 1. 1839–1857 - стр. 93
Тарас.
131. Т. Г. Шевченка до О. І. Бутакова
Січень 1850. Оренбург
Веневитинова и Кольцова, в одном переплете.
132. С. П. Левицького до Т. Г. Шевченка
6 березня 1850. Петербург
1850 г. Марта 6. С.-Петербург.
Осьде вже третій місяць, як ми не бачились з Вами, мій дорогий земляче! Неначе третій рік тому пішов, так давно мені показалось се время; вибачайте, будьте ласкові, за те, що я до сих пор не писав к Вам, бо мені совісно і в руки пера взять, для того щоб сказать, що я ще досі не бачився ні с Остроградским, ни с Чернышовым, в которих у каждого був раз по 5 і ні разу не заставав дома, а мені хотілось разом сказать Вам об усіх, к которим Ви писали, да поки скажу хоч те, що знаю. Доїхавши до Москви, письмо Ваше к Р[епнин]ой я отправив і пішов до Бодянского, насилу достукався, да вже ж зато як сказав, що я від Вас і ще маю писульку, то із его зробилось щось таке, як буцім він чує об браті, або об кім-небудь дуже близькім його щирому серцю; довго балакали про Оренбург, як жить там усім, і як жить Вам, бідковали і горювали вмісті, да після, поговоривши, як родичі, розійшлись і чи зійдемося знову, – святий знає; він на прощанні дав мені білетиків до Редькіна, що вмісто Даля при Перовском, і той, спасибі йому, привітав добрим словом і тож розпрошував, як живете Ви, да тілько мені кажеться, що се вже не то, що Бодянский, видно, що воно чи боїться чого, чи вже, мабуть, так набрався того кепського духу петенбургского і дивиться, як би собі гарно, а не до других. Бачився на сих днях із Бутаковим, казав він мені, що – начав діло і двинув баб за Вас, да не знаю, каже, що буде.