Размер шрифта

Жінок там на тютюн міняли, або Перший подвиг Богдана - стр. 34

І таку Січ першим започаткував князь Дмитро Вишневецький, що стане згодом відомим на віки під популярним козацьким ім’ям Байда, як і трагічна доля князя Вишневецького, безсмертного Байди.

У деяких виданнях так і пишуть: Байда Вишневецький – український князь, прообраз безстрашного козака Байди, оспіваного за мужність і лицарську відвагу в народних думах… Байда, хоча звати його Дмитро.

Історик Д. Багалій залишив йому таку характеристику: «Князь Дмитро Вишневецький – особистість у багатьох відношеннях видатна. Це була людина добра, заповзятлива і надзвичайно любима козаками. Сміливий вождь, він повсякчас шукав небезпеки і боротьби, для нього боротьба з невірними була головним завданням життя».

Історик М. Грушевський зазначив, що Д. Вишневецький «блискучим, променистим метеором перелетів через українське житє середини XVI ст.».

Пригадуєте:

В Цареграді на риночку

Та п’є Байда мед-горілочку,

Ой п’є Байда та не день, не два,

Не одну нічку та й не годиночку.

Цар турецький к ньому присилає,

Байду к собі підмовляє:

«Ой ти, Байдо, та славнесенький!

Будь мені лицар та вірнесенький,

Візьми в мене царівночку,

Будеш паном на всю Вкраїночку!»

Байда не захотів, звісно, потурчитись, тож і відповів султанові:

«Твоя, царю, віра проклятая,

Твоя царівночка поганая».

І Байді було відразу ж винесено присуд:

Ой як крикнув цар на свої гайдуки:

«Візьміть Байду добре в руки,

На гак ребром зачепіте!»

Про жахливий фінал козака Байди (байдувати раніше означало козакувати) всім добре відомо.

Ой висить Байда та й гадає,

Та на свого джуру та й споглядає…

– Ой джуро мій молодесенький!

Подай мені лучок та тугесенький

І стрілочок цілий пучок!

Ой бачу я три голубочки,

Хочу вбити я для його дочки, —

Ой як стрілив – царя вцілив,

А царицю – в потилицю,

А його доньку – в головоньку.

– Ото ж тобі, царю,

За Байдину кару!

Прототип знаменитого козака Байди – князь Дмитро Іванович Вишневецький в одній з битв на території Молдавії завдяки зраді потрапив у полон та був виданий турецькому султанові. А далі, як свідчить Д. І. Яворницький, «палаючи люттю до полоненого за руйнування Криму й південних міст, турки вирішили піддати їх найлютішій страті: кинути живими з високої вежі на гаки, вмуровані в стіну біля морської затоки по шляху з Константинополя в Галату. Кинутий з вежі Вишневецький, падаючи, зачепився за гак і висів так якийсь час живий, лаючи на всі заставки султана і проклинаючи мусульманську віру, доки його не вбили турки, не стерпівши тих прокльонів».

Після страти Дмитра Вишневецького козаки перенесли Січ із Хортиці, на яку тоді вже «внадилися османи та хани», на острів Томаківку. Він лежав при впадінні однойменної річки в Дніпро. Саме з Томаківської Січі козаки влаштовували блискучі походи на турецько-татарські міста й фортеці Приазов’я та Причорномор’я. Січовики спускалися вниз по Дніпру на човнах і «чайках» і виходили в Чорне море. З часом турки збудували в пониззі Дніпра потужні фортеці, тож козаки змінили свої маршрути: пливли Дніпром до гирла Самари (до сучасного Дніпра), далі простували Самарою, Вовчою, Міусом або Кальміусом, перетягували в деяких місцях човни волоком на суходіл і виходили в Азовське море.

Страница 34

На следующую страницу