Размер шрифта

Жінок там на тютюн міняли, або Перший подвиг Богдана - стр. 30

І – прийшов, побачив, переміг.

Будучи гнаним сотником, повернувся в Україну гетьманом.

І вже заспівали кобзарі по всій Україні:

…Тоді-то у святий день,

У божественний у вівторок

Хмельницький козаків до сходу сонця пробуджає

І стиха словами промовляє:

«Ей козаки, діти, друзі-молодці!

Прошу я вас, добре дбайте,

Од сну уставайте,

«Отче наш» читайте,

На лядські табори наїжджайте,

Лядські табори на три часті розбивайте,

Ляхів, мстивих панів, упень рубайте.

Кров їх лядську у полі з жовтим піском мішайте,

Віри своєї християнської

У поругу вічні часи не подайте!».

Оттоді-то ж козаки, друзі-молодці, добре дбали,

Од сну уставали,

«Отче наш» читали,

На лядські табори наїжджали,

Лядські табори на три часті розбивали,

Ляхів, мстивих панів, упень рубали,

Кров їх лядську у полі з жовтим піском мішали,

Віри своєї християнської

У поругу вічні часи не подали.

Це чомусь у нас так прийнято в деяких історичних працях починати відлік Січей з Томаківської, тоді ж коли першим центром – військовим, адміністративним і господарським Війська Запорізького низового була…

Так, так, Хортиця. Знаменита у віках, і таких, які не чули би про неї, у нас і немає.

Колись, давним-давно, во врем’я оно (а хто каже, ще за вікопомних козацьких часів, чи й ще за бозна-яких), так ось, тоді на тім острові хорти водилися. Се такі тонконогі, з видовженим тулубом і довгою гострою мордою, з прямою шерстю собаки (згодом їх приручать мисливці).

Тоді їх – хортищ – багато водилося на острові. Кажуть, вони й стерегли скарби. Злюками були ті хортища, просто скажені, лише бісів і слухалися. Хто, бувало, поткнеться тоді на острів, аби скарб чи бодай який скарбець знайти, швидше всього знайде… Але – свій кінець. Від тих хортів, які стерегли той острів зі скарбами.

І була серед тих хортищ одна хортимця, владарка їхня. Люта твар була, навіть самі хортові собаки її боялися, а про людей годі й казати. Ніхто й поткнутися тоді на острів до скарбів не смів – власне життя дорожче.

Ось від тієї хортимці, владарки хортових псів, і зветься острів Хортицею.

Сьогодні про неї можна прочитати в будь-якій енциклопедії чи довіднику десь приблизно таке: острів на Дніпрі, нижче Дніпрових порогів. Входить у міську смугу сучасного Запоріжжя. Вперше згадується під назвою о. Святий Григорій у праці візантійського імператора Константина VII Багрянородного «Про управління імперією». Згодом Хортиця відігравала роль важливого стратегічно-опорного пункту Запорізької Січі. До 1775 р. (з перервами) входила до складу володінь Запорізької Січі…

У Дмитра Яворницького, в його знаменитій тритомній «Історії запорізьких козаків» можна прочитати:

Страница 30

На следующую страницу