Максим Рильський

 Франко І. Що таке поступ? // І. Франко. Зібр. творів: у 50 т. – Т. 5. – К., 1986. – С. 41.

 Маланюк Є. Над могилою Максима Рильського // Є. Маланюк. Земна мадонна. – Братислава, 1991. – С. 327–328.

 На початках творчого шляху М. Рильський почув і чимало прихильних слів про свою поезію (див., наприклад, Зеров М. Максим Рильський. «Під осінніми зорями» // Музагет. – 1919. – № 1–3; Филипович П. Лірика Максима Рильського // Книгар. – 1919. – № 22; Зеров М. Літературний шлях Максима Рильського // М. Зеров. До джерел. – К., 1926). Зрештою, прихильні оцінки як оригінальної поетичної творчості М. Рильського, так і його перекладацької праці, не раз звучали й пізніше, аж до кінця 1920-х рр. (див.: Родзевич С. Адам Міцкевич. «Пан Тадеуш» // Життя й революція. – 1928. – № 4; Норд В. (Мисик В.) Де розходяться дороги // Плуг. – 1929. – № 2. Норд-Мисик, зокрема, вітав поему М. Рильського «Сашко», вважаючи, що її поява «віщує якийсь новий етап» у творчості поета; цікаві спостереження висловлено щодо перегуків «Рильський – Фет», а також сковородинівських мотивів у збірці «Де сходяться дороги» – «викінченій і майстерній книзі»).

 Лист М. Зерова до П. Тичини від 27 травня 1924 р. // М. Зеров. Українське письменство. – К., 2003. – С. 1040.

 Савченко Я. Українська неокласика // Більшовик. – 1923. – 12 вересня.

 Савченко Я. Українська неокласика // Більшовик. – 1923. – 16 вересня.

 Рильський М. Лист до редакції газети «Більшовик» // М. Рильський. Зібр. творів: у 20 т. – Т. 13. – К., 1986. – С. 12–14.

 Культурне будівництво в Українській РСР. – Т. 1. – К., 1959. – С. 92.

 Культурне будівництво в Українській РСР. – С. 16.

 Там само. – С. 29—330.

 Культурне будівництво в Українській РСР. – С. 54.

 Маланюк Є. Про динамізм: (з приводу статті Д-ра Донцова «Про молодих») // Веселка (Каліш). – 1923. – Ч. 1—12. – С. 7.

 Документи зі справи 272 уперше опубліковані Нілою Підпалою та Богданом Рильським у журналі «Київ», 1991, № 2 (передрук – у кн. «З трудів і днів Максима Рильського». – К., 2009; за цим виданням я їх далі й цитую). «Протоколів допитів у справі немає», – стверджував син поета Богдан Рильський (див.: Рильський Б. Мандрівка в молодість батька. – К., Молодь, 1995. – С. 1).

 Рильський Б. Мандрівка в молодість батька. – К.: Молодь, 1995. – С. 7.

 Див.: Літературна газета. – 1933. – 27 квітня.

 Галузевий державний архів СБУ. – Ф. 6. Спр. 48570-фп.

 Див.: Білас І. Максим Рильський // Літературна Україна. – 1994. – 23 березня.

 Див.: Веденєєв Д., Шевченко С. Українські Соловки. – К.: ЕксОб, 2001.

 Див.: Вітчизна. – 1947. – № 10.

 Руденко М. Найбільше диво – життя. – К.; Едмонтон; Торонто. – С. 170–171. Час каяття настане і для Л. Новиченка, автора 2-томової праці «Поетичний світ Максима Рильського» (К., 1980, 1993): він жалкуватиме, що, працюючи в апараті ЦК КП(б) під «проводом» Л. Кагановича, «змушений був брати участь у «реалізації» на українському ґрунті «ідей» відомих постанов московського ЦК з питань літератури і мистецтва», тож той період виявився для нього «найбільш нещасним і безславним» у житті (дісталося тоді й самому Л. Новиченку: його також звільнили з посади за «націонал-ухильництво»!).

 Новиченко Л. Поетичний світ Максима Рильського. – Книга друга (1941–1964). – К.: Інтел, 1993. – С. 81.