Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861 - стр. 92
Шлю вам туфлі, чи вподобаєте і чи прийдуться по нозі – коли будуть малі, дак можна буде і перемінить.
Щиро прихильний до Вашої милості
Данило Каменецький.
371. Т. Г. Шевченка до П. Ф. Симиренка
1 лютого 1860. С.-Петербург
1860.
1 февраля.
Платон Федорович!
Сегодня просьба моя к вам такого содержания. Редактор журнала «Народное чтение», желая поместить в своем журнале краткую биографию Кондрата Михайловича и Федора Степановича, обратился ко мне как к лично их знающему. Я ничего не знаю. Да если бы и знал, то без їх волі нічого б не сказав. Спитайте ж ви їх, і як буде на се їх воля, то коротесенько напишіть мені одні тілько факти і пришліть брошуру о вашем заводе. На сей раз годі, ніколи, вибачайте. Кланяюся Татьяні Івановні і цілую ваших діточок.
Т. Шевченко.
Чи получили ви «Кобзаря»? Недодрюкований екземпляр, може, я вам сам привезу.
На звороті:
Благородному Платону Федоровичу Семеренку.
372. Т. Г. Шевченка до В. Г. Шевченка
1 лютого 1860. С.-Петербург
1860. Февраля 1.
Ти мені дуже нашвидку писав, а я тобі оце навзаводи пишу: ніколи. Ось що: чи получив ти моє письмо і «Кобзаря»? Чи був ти у Городищі і чи бачився з П. Ф. Семеренком? Якщо бачився, то напиши мені, що він тобі сказав? Та ще ось що: напиши мені гарненько, що то за пан Трощинський. Де той Кагарлик? І що то за ґрунт, що він нам пропонує? Що він коштує? Я се літо до тебе не приїду: ніколи. Роби, як сам знаєш; о грошах не турбуйся. «Кобзар» добрий чинш платить, спасибі йому. Та напиши мені хоч півслова о Хариті; вона мені спать не дає. Оставайся здоров. Цілую твою жінку і твоїх діточок.
Твій Т. Шевченко.
Як матимеш час, то сам одвези письмо П[латону] Ф[едоровичу]; а ні, то одішли.
373. Т. Г. Шевченка до Д. С. Каменецького
6 лютого 1860. С.-Петербург
Данило Семенович.
Подателю сего дайте 10 книжек «Кобзаря».
Т. Шевченко.
6 февраля
1860.
374. М. Я. Макарова до Т. Г. Шевченка
9 лютого 1859. С.-Петербург
Дядьку! Приходьте лишень у четвер вареників їсти.
Ваш Н. Макаров.
9 февраля.
375. Т. Г. Шевченка до В. Г. Шевченка
Середина лютого 1860. С.-Петербург
Прочитай оце письмо та, поміркувавши гарненько, запечатай, та або сам одвези, або одішли, або під лаву кинь. Та ще нехай Харита, добре подумавши, скаже, чи піде вона за мене? Чи бачився ти з П. Ф. Семиренком?
Та напиши, чи той ґрунт у Трощинського над самим Дніпром? Бо як не над Дніпром, то мені його й за копу не треба! Ще: як скаже Харита, що піде за мене, то прийми ти її в своїй хаті як рідну сестру. Нехай вона, сердешна, од наймів трохи одпочине. На харч і її одежу я тобі вишлю гроші. Попроси за мене і сестру мою, а твою жінку, щоб і вона її привітала. Тричі спасибі тобі за Васю. Як побачиш брата Йосипа, то скажи йому, нехай очунює та захожується мені хату ставить.