Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861 - стр. 76
Ми ще й самі не знаємо, коли повернемось: тут живеться, кажу, і тихо, і добре, то, може, воно буде і по Вашому слову.
З роботою я не хапаюся і не спішуся, а «Ледащицю» тому послала, що була вже написана, то нехай не лежить. Печататься, здається, до осені нічого не буде, будемо «Хату» дожидати. Та скажіть, мені, чи схочуть «Інститутку» для першої книжки? Чи для першої їм треба якої новини. А ще ви мені скажіть, як іде перевод у Кожанчикова і чи багато зосталось ще книжок? Що ж Ви, чи пишете? Що написали? Чи співаєте «Зіроньку»? Що малюєте? Бувайте ж здорові та пишіть, та по-батьківськи цілий листок запишіть, а не те, що три слова черкнути та й бувайте здорові. Низенько кланяємось усім землякам. Чи поїхав Мих[айло] Матв[йович] на Вкраїну? Чи втік куди-небудь Ченстоховський? Чи не разом з ним отсе Ви захожуєтесь втікати?
Щиро Вам прихильна
М. Марков[ич].
P. S. Коли встигнете, то пришліть з Николаем Яковлевичем свій портрет, отой, що у свиті.
Чи вже Білозерські поїхали? Що Мотря робить? Чи здорова вона? Чому Вас[иль] Михайл[ович] мені не одпише? Чи одібрав він мій лист?
Опанас Вам дуже кланяється.
335. М. М. Лазаревського до Т. Г. Шевченка
13 червня 1859. С.-Петербург
13 июня 1859. С.-Пб.
На днях был у меня Брылкин, приезжавший сюда на сутки. Он сказал, что формовщик, которому ты заказывал для Брылкина две статуи, хоть и сделал их, но одну кому-то раньше еще продал, а потому он сам уже заказал у него же две статуи и сам рассчитается с ним. Просил тебе кланяться низенько.
Я передавал об этом Честаховскому, который тоже был у формовщика, и убедился, что все это правда. Поэтому я 50 р. не получу от Брылкина.
Нового в П[етер]бурге ничего не слышно. Желяховский завтра едет и кланяется тебе.
О кн[язе] Гагарине есть уже в газетах, а о гр[афе] Ф[едоре] П[етровиче] нет ничего еще.
Я уеду, кажется, к 1 июля на м[есяц]. Прощай, будь здоров и вертайся счастлив.
Тв[ой] Михайло.
336. М. М. Лазаревського до Т. Г. Шевченка
17 червня 1859. С.-Петербург
17 июня.
Посылаю тебе письмо Марьи Александровны, вчера принесенное Каменецким. Нового ничего. Я, может быть, уеду к концу этого м[еся]ца в Малороссию.
Прощай.
Весь тв[ой] Мих[айло].
337. Т. Г. Шевченка до М. М. Лазаревського
10 липня 1859. Межиріч
10 июля,
с. Межиріч.
Спасибі тобі, за твоє письмо і за письмо М[арии] А[лександровны]. Я це думаю їхать у Гирівку, добре було б, якби і ти туди хоч к половині августа приїхав, а раньше, то ще лучше, лучше б. А поки те буде, пошли мій коротенький лист М[арии] А[лександровне]. Та щоб не даром німці папір возили, то напиши і ти їй на другім чистім боці, вона, я знаю, буде дуже, дуже рада.