Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861 - стр. 55
Грицю!
Як хочете побачить старого Щепкіна, актера, й матимете час, то приходьте в 7 часов к Лазаревскому.
Т. Шевченко.
290. М. С. Щепкіна до Т. Г. Шевченка
23 травня 1858. Москва
Друже Тарасе!
В бытность мою в Питере какой-то офицер из Нижнего привез ко мне в дом посылку на твое имя, которую при сем и препровождаю. Фамилию это[го] офицера все домашние забыли.
Теперь два слова старика: за дело и за дело! Не давай овладевать собою бездействию. Графу и графине передай мой душевный поклон и уверь их, что внимание, ими мне, старику, оказанное, останется вечно в душе моей, и память о нем будет мною хранима, как святыня, до последних дней моих. Да нет, я не в силах высказать всего то[го], что чувствует мое сердце. Прощай! Сын мой Александр из Самары приехал. Поклонись от меня всем моим знакомым, которых ты знаешь. Да еще раз: за дело и за дело!
Твой старый друг Михайло Щепкин.
От 23-го мая 1858 года.
На четвертій сторінці іншою рукою дописано:
Тарасу Григорьевичу
Шевченко.
291. Т. Г. Шевченка до Г. П. Ґалаґана
27 травня 1858. С.-Петербург
1858.
Мая 27.
Друже мій єдиний!
Може, приблукає в Сокиринці оцей добрий чоловік і маляр дуже дотепний, то ти, мій друже, Богу милий, ласкаво привітай його. Воно розумне, добре і любить наш народ і нашу країну. А зовуть його Іван Іванович Соколов. Цілую тебе тричі, і твою пані, і твого малого Павлуся. Вибачай, що пишу мало, єй-богу, ніколи. Оставайся здоров, нехай тобі Бог помага на все добре. Згадуй інколи щирого твого
Т. Шевченка.
На звороті:
Высокоблагородному
Григорию Павловичу
Галагану
Прилуцкого уезда село
Сокиринцы.
292. П. О. Куліша до Т. Г. Шевченка
7 червня 1858. Мотронівка
Здоров, здоров, брате Тарасе!
Ось і ми, слава Богу, на Вкраїні. У гостях добре, а дома ще лучче. Що ж ти думаєш із своїми думами і поемами чинити? Чи не можна б їх огласити мирові? Присядь, же, братику, да поміркуй над ними своєю здоровенною головою, щоб було так охайно да оглядно все, як у того Пушкіна, – щоб чистим зерном одсипать духовної пашні землякам, а не з половою. У нас бо родить Господь хліб на всяку душу вдосить, то й не привикли наші уста до висівок. Пошануй, брате, громаду і себе самого перед громадою. Лучче дещо придерж у себе пушкінським звичаєм, аніж брать нижчим ладом од себе самого. Раджу тобі, ревнуючи по твоїй славі і по красоті нашого голосного слова, а проте надіюсь і на твою широченну спереду голову.
Напиши до мене, як ся маєш, як живеш. А я живу так собі, не дуже празникуючи. Ото б мені було велике свято, якби з нас лиху цензуру знято. Да кажуть, що в вас там на сій кобилі жиди на шабаш поспішають. Їм же не чортів батько до маци квапитись, а в добрих людей за тою мацою хліба святого не стає. Так от і празникуй, дивлячись на повшехні злидні! Да що й казати чумакові про море! Сам він знає, яка в морі вода гірка да солона.