Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 1. 1839–1857 - стр. 86
Коли Вам Бог приведе побувать на Раїмі, то, будьте ласкаві, Тарас Григорьевич, передайте мій низесенький поклон лікарю Белєву – гарний парень і щирий приятель моего брата, а трохи й мій. Порозвідаю, коли він останеться ще на Раїмі, то буду писать до його особо; коли ж не останеться, то там буде чиновник нашої Комісії Субханкулов; в нужді – нехай її Бог мимо несе – обратитесь до його… через його можна буде до мене пересилать листи; чого треба буде, а може й тепер треба, пишіть.
Брат Василь зовсім остався у Петенбурзі і в Оренбург уже не вернеться; таке лихо, приїхав на годину – я і зрадів було, аж тут нелегкая мати понесла його у той Пітер… він служить секретарем у министра внутр[енних] дел. Справи він Вам не присилав; з сим вмісті прошу його прислать її; коли Вам можна буде переслать її (розумію, що Вам позволено будет рисовать), то вона Вас найде і на Раїмі, коли вже Вам забажалось так далеко забраться. З Безсребреником скоро побачитесь; його посилають в Николаевское укрепление, так по дорозі він заїде і у Вашу Орську. Прощавайте, любий Тарасе Григорович. Нехай Вас Бог і добрі люди милують і шанують.
Всім сердцем і душою щирий до Вас
Ф. Лазаревський.
Левицького я дуже поскуб – може, пожалується і напише. Здається, Бог Вас знов зведе з Почешовим; і він потелепавсь на Раїм. Поклонітесь йому. Од Михайла Семеновича получите Лермонтова і Гоголя – «Выбранны[е] места». На Раїмі ще буде безпутна голова – прапорщик Бєляковський: від його подальше.
119. Ф. М. Лазаревського до Т. Г. Шевченка
3 травня 1848. Оренбург
Любий Тарасе Григорьевич!
На Раиме, где, конечно, я не предполагаю для Вас лишних удовольствий, я компаную для Вас товариство… Податель сего возник Иван Фаддеевич Петров; познакомтесь с ним – хороший чоловяга. До свидания; пишите мне еще из Орской крепости, останетесь ли Вы на месте или потянетесь на Раим.
Весь Ваш Ф. Лазаревский.
На звороті:
Тарасу Григорьевичу Шевченке.
В Орске или Раиме.
120. Т. Г. Шевченка до А. І. Лизогуба
9 травня 1848. Орська фортеця
9 мая 1848 г. К[репость] Орская.
Воістинно воскрес!
Спасибі тобі, щирий мій друже, і за папір, і за лист твій, ще кращий паперу. Папір мені тепер дуже став у пригоді, а лист ще дужче! і тим самим, що мені тепер треба було молитви і щирого дружнього слова, а воно якраз і трапилось. Я тепер веселий йду на оте нікчемне море Аральське. Не знаю, чи вернуся тілько!.. А іду, єй-богу, веселий.
Спасибі тобі ще раз за писанку; дійшла вона до мене цілісінька, і в той самий день прийшло мені розрішеніє малювать, а на другий день приказаніє у поход виступать. Беру з собою усю твою малярську справу; не знаю тілько, чи доведеться малювать!