1984 - стр. 31
«Як там просувається робота зі Словником?» – запитав Вінстон, підвищуючи голос, щоб заглушити шум.
«Та потроху просувається», – відповів Сайм. «Зараз якраз займаюся прикметниками. Дуже цікаво».
При згадці новомови він одразу аж засяяв. Він відсунув у бік свою миску, взяв в одну руку шматок хліба, а в іншу сир, і перехилився через стіл, щоб мати можливість говорити без крику.
«Одинадцяте видання буде остаточним», – сказав він. «Ми надаємо мові остаточної форми – саме так вона виглядатиме, коли ніхто більше не говоритиме жодною іншою мовою. Коли ми закінчимо, людям, подібним до нас з тобою, доведеться вчити мову наново. Ти напевно думаєш, що наше головне завдання – вигадувати нові слова. А ось і ні! Навпаки, ми знищуємо слова – десятки, сотні слів кожного дня. Ми скорочуємо мову до мінімуму. В Одинадцятому виданні не буде жодного слова, яке застаріє до 2050 року».
Він жадібно відкусив хліб і зробив кілька ковтків кави, а потім продовжив говорити з якоюсь педантичною наполегливістю. Його худорляве обличчя пожвавилося, а погляд став якимось замріяними.
«Дивовижна річ це знищення слів. Звичайно, від багатьох дієслів та прикметників нікуди не дітися, але є сотні іменників, яких можна спокійно позбутися. І я говорю не лише про синоніми, бо ж є ще антоніми. Зрештою, яке виправдання існує для слова, яке просто має протилежне значення до іншого слова? Будь-яке слово вже і так містить у собі свою протилежність. Візьмемо, наприклад, слово «добре». Якщо у вас є таке слово, як «добре», навіщо тоді таке слово, як «погано»? «Недобре» підійде набагато краще, тому що це дійсно повна протилежність, а «погано» – ні. Або, знову ж таки, якщо вам потрібна більш сильна версія слова «добре», який сенс мати цілий ряд розпливчастих непотрібних слів, таких як «відмінно», «чудово» і так далі? Все це можна замінити словом «плюсдобре». Слово «двічіплюсдобре» дасть вам ще більш сильне значення. Звичайно, ми вже використовуємо ці форми, але в остаточній версії новомови інших варіантів просто не існуватиме. Зрештою, всі поняття доброго та поганого будуть міститися всього у шести словах – але фактично це буде лише одне слово. Хіба ти не бачиш красу всього цього, Вінстоне? Ну, звичайно, спочатку все це спало на думку СБ», – додав він, трохи запнувшись.
При згадці про Старшого Брата вираз обличчя Вінстона, мабуть, був не досить радісним, і Сайм відразу помітив цей брак ентузіазму.
«Вінстоне, ти, я дивлюся, не дуже любиш новомову», – майже з огидою сказав він. «Навіть коли ти пишеш нею, ти все одно думаєш на старомові. Я читав кілька твоїх статей для «Таймс». Вони досить непогано написані, але це все одно лише переклади. У глибині душі ти волів би використовувати старомову з усією її розпливчастістю та марними семантичними відтінками. Ти не розумієш краси знищення слів. Ти взагалі хоч розумієш, що новомова – це єдина мова у світі, словниковий запас якої з кожним роком стає все менше?»