1984 - стр. 20
Одні люди сиділи на підлозі, викладеній кам'яною плиткою, а інші, щільно притулившись один до одного, сиділи на багатоярусних металевих ліжках. Вінстон з сім'єю знайшли собі місце на підлозі, а поруч з ними сиділа літня пара. На старому був темний костюм і чорний кашкет, з-під якого стирчало сиве волосся, обличчя його було червоним, а очі блакитними і повними сліз. Від нього сильно пахло джином. Здавалося, що навіть замість поту його шкіра виділяла джин, а сльози, які текли з його очей, теж були чистим джином. Нехай він і був п'яний, але було видно, що він страждав від горя, щирого та нестерпного. По-своєму, по-дитячому Вінстон зрозумів, що сталося щось жахливе, неприпустиме, невиправне. А ще йому здавалося, що він знав, що саме це було. Когось, кого старий дуже любив, можливо, маленьку онуку, вбили. Кожні кілька хвилин він повторював:
«Не можна було їм довіряти. Я ж тобі казав, стара, казав! Ось до чого призвела наша довіра до них. А я завжди казав, що не можна було довіряти цим покидькам!»
Але яким саме покидькам не слід було довіряти, Вінстон вже не міг згадати.
Десь з того часу війна стала безперервною, хоча, якщо розібратися, це не завжди була одна і та сама війна. Протягом декількох місяців його дитинства у самому Лондоні відбувалися безладні вуличні бої, деякі з яких він добре пам'ятав. Але простежити історію всього періоду, сказати, хто з ким воював у певний момент, було неможливо, оскільки ні у письмових джерелах, ні в усних переказах не згадувалося про будь-який інший світогляд, крім того, що існував зараз. На сьогоднішній день, наприклад, у 1984 році (якщо це був 1984 рік) Океанія перебувала у стані війни з Євразією і у союзі з Остазією. Але ніхто ніколи не визнавав (ні у публічних, ні у приватних заявах), що ці три сили коли-небудь були згруповані інакше. Насправді, як Вінстон чудово пам'ятаю, пройшло всього чотири роки з тих пір, як Океанія воювала з Остазією і була у союзі з Євразією. Але це було його таємне знання, тому що якимось чином його пам'ять зберегла цей факт. Офіційно ніякої зміни союзників не відбувалося. Зараз Океанія воювала з Євразією – це означало, що Океанія завжди воювала з Євразією. «Сьогоднішній» ворог держави завжди уособлював абсолютне зло, і з цього випливало, що будь-яка минула або майбутня угода з ним була неможливою.
І найстрашніше, подумав він чи не в десятитисячний раз, з хрускотом відводячи плечі назад (руки на стегнах, повороти тулуба з боку в бік, вправа, яке мала приносити користь м'язам спини), це те, що все це могло бути правдою. Якщо Партія дійсно могла впливати на минуле і говорити про ту чи іншу подію, що вона ніколи не відбувалася, то це, звичайно, було гірше будь-яких тортур і смерті.